Музичне виховання відіграє важливу роль у духовному становленні особистості. “Пізнання світу почуттів неможливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику й діставати насолоду від неї, - писав видатний педагог В.О. Сухомлинський.

Значення музики у всебічному розвитку дошкільнят

Немає сумніву, що музика позитивно впливає на роботу мозку, змінює емоційний стан людини, активізує енергетичні процеси організму і направляє їх на його фізичне оздоровлення. Відомо, в давнину за допомогою музики люди лікували нервові та серцево-судинні хвороби.
Більше того, музикою можна навіть змінювати ріст клітин мозку: прискорюючи ріст клітин, які відповідають за людський інтелект, підвищується інтелектуальний розвиток особистості, а підвищуючи активність інших клітин мозку, можна підвищити загальний розумовий розвиток!
Мабуть недаремно заняття з математики в школі Піфагора проходили тільки під музичний супровід. А давньогрецький філософ Платон стверджував, що музика є головним засобом формування відчуттів і сприйняття, від яких залежить рівень пізнання навколишньої дійсності і є чудовим впливом на виховання характеру.

 Якщо говорити про пізнання життя, формування активного спілкування, емоційного прояву, виховання характеру та цілісного погляду на оточуючий світ, то це особливо важливо для дітей раннього й дошкільного віку. Саме музика, емоційно впливаючи на підсвідомому рівні, допомагає малюкам розібратися з великим колом таких різних і таких дуже важливих для маленьких шукачів питань. Тому необхідність впливу на розвиток дитини з самого народження засобами музики є очевидною.

А.Н Леонтьєв показав, що певного рівня розвитку музичного слуху можна добитися і в тих людей, вухо яких з народження не дуже добре пристосоване для забезпечення звуковисотного слуху (така думка традиційно розглядається як завдаток до розвитку музичних здібностей). Якщо здопомогою спеціальних вправ навчити людину інтонувати  звуки, тобто відтворювати їх частоту за допомогою свідомо контрольованою роботи голосових зв'язок, то в результаті різко підвищується чутливість до висоти звуку і людина виявляється в стані розрізняти звуки різноївисоти набагато краще, ніж вона робила до цього. Щоправда, таке розрізнення відбувається не на тональної, а на тембральної основі, але результат виявляється одним і тим же: навчений подібним чином індивід демонструє майже такий самий музичний слух, який характерний для людей, що мають чутливий з народження до висоти звуку орган слуху.

Музичні здібності є спеціальними, в результаті навчаннярозвиваються, диференціюються, забезпечуючи успішність виконаннямузичної діяльності.

У визначенні музичних здібностей я підтримую думку  Картавцевої М.Т., яка вважає, що музичні здібності починаютьформуватися в дошкільному віці, включають в себе ряд компонентів (музичний слух (мелодійний, тембрових, звуковисотного), музичнупам'ять (короткочасну і довготривалу), почуття метрорітма, уява 

Мимовільно постає питання: а яка саме музика найкраще допоможе пізнати маленькій людині навколишнє життя і себе в ньому? Відповідь з’являється сама собою і одразу – це ті пісні, які співає мама при заколисуванні немовляти, татусь – при забавляннях з малюком, чукиканні та іграх з ним, бабуся чи дідусь при розповіді онучаті казочки та приспівуванні пісеньки Колобка, Івасика-Телесика чи Лисички-сестрички з цієї казки. Це і є дитячий музичний фольклор, що виконують дорослі для дітей.
Дитячі пісеньки, ігри, пісні-казки, виконувані дорослими для малят, відіграють вирішальну морально-виховну роль у майбутньому житті дитини. Особлива мова дитячого музичного фольклору несе в собі багатий світ почуттів, переживань, настроїв, думок людини, відбиває моральні ідеали, народну мудрість і є духовною пам’яттю культури народу. Нам, дорослим, варто завжди пам’ятати, що раннє й дошкільне дитинство – це той період, коли формується емоційний та розумовий розвиток, мовленнєва та музична інтонаційна лексика дитини.

Народна пісня – одна зі складових людського буття. Музика і пісня, як прояв людської душі в кожної людини, залежно від місця її народження і проживання, різні: уродженці степу відрізняються широтою душі, відкритим характером; горяни – темпераментні, але дещо утаємничені; край з помірним кліматом, змішаним ландшафтом, формує спокійних, толерантних, урівноважених людей. Виходить, що кожен край з його кліматом, природою, краєвидами впливає на фізичне і духовне формування всього в ньому сущого.
Українці споконвіку відзначались своїми мистецькими здібностями.

“Усім відомо, як багато обдарований самою природою український народ, скільки в ньому тонкого музичного почуття, здібності до співу, естетичного смаку, скільки в ньому любові, закохання в свою рідну пісню, найціннішу, найдорожчу перлину з його культурних багатств”, – писав автор книги з історії української музики, музикознавець М.Грінченко. Емоційна насиченість української традиційної культури, невичерпна енергія, завзяття, високий мистецький рівень, яскраво відбивають світогляд, естетичні уподобання, саму психологію українського народу.
“Українці обдаровані з природи великими музикальними здібностями і поетичним талантом, мають у порівнянні з іншими східнослов’янськими народами найбагатшу, найбільш розвинену народну поезію”, – наголошує в своїх дослідженнях О.Семеног.
Етнограф В.Мосидзе також називав українців одним з самих музичних народів, бо йому не довелося зустріти в Україні жодної людини, яка б не знала своїх пісень. І це має свої пояснення.
 

ВПЛИВ НАРОДНОЇ  ПЕДАГОГІКИ НА РОЗВИТОК МУЗИКАЛЬНОСТІ ДИТИНИ

В минулому у вихованні дітей велику роль відігравала народна педагогіка, в якій на одному з перших місць було прищеплення любові до всього прекрасного. З раннього віку у сім’ях заохочували дітей до співу, музики, танців. Виховання і навчання базувалось на пісенному жанрі дитячого фольклору – утішках, пестушках, забавляннях, колискових, жартівливих піснях, колядках, щедрівках, веснянках, – на якому формувалися естетичні смаки дитини, проходило морально-етичне становлення та розвиток особистості.
Малюкам від самісінького народження для всебічного розвитку замало тільки людської мови. Їм необхідна музика у всіх її проявах. Логічно і структурно організована музика пісенно-ігрового дитячого фольклору передовсім впливає на емоційну сферу дитини. Емоції ж є енергетичною базою розуму. Емоційний стан загострює, робить більш яскравим сприйняття дитиною оточуючого світу і самого себе. Приносячи задоволення і радість, спираючись на емоційність, образність, музичність, дитячий музичний фольклор, як самобутнє культурне явище, і в сьогодення дає малюкам змогу розвивати “закладені самою природою” музичні задатки, розкривати творчий потенціал, проявляти відчуття відповідальності за збереження культурної спадщини свого народу.
Справді, український дитячий музичний фольклор є підґрунтям для природного загального музично-естетичного розвитку й становлення музичної культури дошкільнят, комплексного формування й поступового прояву спеціальних музичних здібностей (музичного слуху, ладового чуття, відчуття музичного ритму, музичної пам’яті), відтворення їх у дитячій музичній творчості.

Дитячий музичний фольклор допомагає кожній дитині швидко запам’ятати і репродукувати композиційну побудову музичного твору. Спочатку – веселих пісеньок-пестушок та колискових пісень. Згодом – різноманітних жартівливих ігор, скоромовок, загадок, лічилок, небилиць, пісень-казок, дитячих ігор-пісень, якими дорослі постійно супроводжують будь-які моменти повсякденного життя маленької дитини, з використанням ритмічних рухів, торохтілок, дитячих музичних іграшок та музичних інструментів, що надовго запам’ятовуються, надають малюку різні музичні враження, розвивають музичні здібності.

ЗВ'ЯЗОК  РОЗВИТКУ  МУЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ З ФОРМУВАННЯМ   ЕМОЦІЙ ТА ІНТЕЛЕКТУ У ДОШКІЛЬНЯТ

Розвиток музичних здібностей впливає на формування емоційної та інтелектуальної сфер, естетичних смаків, духовний світ, становлення інтересів та ранній розумовий розвиток дитини.

Як засіб інтелектуального зростання, український дитячий музичний фольклор має дивовижну здібність розвивати творчий підхід та виховувати творчу фантазію малюків. А музично-творчі завдання, які є активним засобом стимулювання музично-творчої діяльності, найбільш повно розкривають творчі можливості дошкільнят, допомагають дітям самореалізуватись у музичній діяльності.

Варто наголосити, що весь дитячий фольклор, по своїй суті, ігровий, тому, коли йдеться про “дитячий музичний фольклор”, майже завжди розуміється “дитячий музично-ігровий (або пісенно-ігровий) фольклор”. А гра для дитини – це її життя.

Спираючись на образність мислення, використовуючи прихильність до творчості, природні музичні задатки та нахили, пісенно-ігровий дитячий фольклор позитивно позначається на роботі мозку малюків. Стимулюючи мистецько-художні здібності, які мають емоційно-рухову природу, проявляються дуже рано і становлять основу психічного розвитку дитини, розвивається музичний потенціал, активізуються енергетичні процеси організму дитини.

МУЗИЧНИЙ ФОЛЬКЛОР ТА ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНОСТІ У ДИТИНИ

Слід пам’ятати і про те, що мораль не дається дитині у спадок, вона виховується. Звісна річ, природні передумови до морального зростання у дітей різні. Тому виховання є загально-творчою основою морально-духовного розвитку, і саме воно задає його суспільну спрямованість. Розвиток особистості, безперечно, має бути вільним, без насильства і примусу, а це може дати українська дитяча народномузична творчість, особливостями якої є простота, природність, прозорість, доступність і музичність мови, що спонукає дітей до творчих дій, активізує ініціативу та емоційну чутність, розвиває музичні здібності в музично-ігровій діяльності. Один із шляхів духовного виховання моральної особистості – прилучення дошкільнят до українського літературно – музичного фольклору. У праці «Серце віддаю дітям» В. Сухомлинський розповідає про добродійний вплив українських народних пісень. Рідна пісня, визначаючи поетичне бачення навколишнього світу, допомагає виховати у дітей естетичне ставлення до природи, тонкість сприймання, емоційну чуйність, моральність. 
Пісня є засобом морального виховання дитини, адже при виконанні пісні виникають позитивні почуття або необхідність у аналізі вчинків героїв пісні. 

ВИСНОВКИ

На початку ХХІ ст.. виокремлюються головні завдання педагога щодо розвитку і  виховання дитини  третього тисячоліття, серед яких: формування національної самосвідомості на засадах культурних традицій українського народу; збереження етнічної пам’яті, яка відтворює досвід поколінь на міфологічному, фольклорному й історичному рівнях; набуття вмінь розкривати перспективи подальшого розвитку рідної культури в сучасних умовах тощо.